Кібербулінг

 

Кібербулінг. Як запобігти кібербулінгу

Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.

Пам'ятка для захисту від кібербулінгу

Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).

Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.

Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.

Розкажіть про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само.

Різновиди кібербулінгу

Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.

Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.

Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.

Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.

Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).

Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.

Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.

Як виявити ознаки кібербулінгу

Кібермоббінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати: 
 відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;        розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру; 
троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх); 
 демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
 створення груп ненависті до конкретної дитини;
 пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”); 
створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
страх бути висміяним через буцімто незначну проблему; 
страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

Джерело: naurok.com.ua

Як працювати в Zoom?

 

ZOOM 1. Встановлення на налаштування (ПК)

ZOOM 2. Встановлення на налаштування (смартфон)

ZOOM 3. Інструкція з організації роботи

 

Як весело провести дитяче свято, День народження без аніматора, в домашніх умовах: поради

День народження дитини — це один з найбажаніших свят для сім'ї, це — день радісний і веселий. Більшість дітей чекають з нетерпінням на це свято і вважають до нього дні.

Разом з цим свято приносить чимало клопоту. Перед батьками стоїть завдання ретельно продумати сценарій цього дня:

1. Визначитися, чи буде святкування проходитимуть у дитячому клубі, кафе, на природі або вдома.
2. Оформити кімнату, зал в стилі свята.
3. Визначитися з меню і замовити/приготувати частування для гостей.
4. Домовитися з фотографом і/або відеооператором про зйомку заходу.

Що ж чекають діти від цього свята? Частуваннями їх навряд чи здивуєш, красива фотосесія також не викличе захоплення, насамперед діти чекають веселощів, незабутніх емоцій. Для цього на святах працюють аніматори, які веселять дітей та проводять конкурси, ігри.

Важливо: Батьки можуть самостійно влаштувати для дітей незабутнє свято, своїми силами провести багато веселих конкурсів та ігор. Найголовніший ресурс — час. А ідеї конкурсів та ігор ви знайдете нижче.

Поради з організації дитячих ігор:

1. Для свята на відкритому повітрі плануйте більше рухливих ігор.
2. У квартирі, навпаки, більше підійдуть застільні ігри, їх теж багато.
3. Якщо на святі крім дітей будуть присутні дорослі, проведіть кілька спільних ігор, щоб батьки теж не нудьгували.
4. За участь у конкурсах даруєте дітям невеличкі призи, сувеніри. Це, по-перше, приємно, по-друге, викличе у дітей ще більший інтерес.
5. Якщо під час проведення ігор ви помітили, що діти без ентузіазму, приберіть гри подібного плану. Замініть цю гру інший, більш веселою. Для цього в арсеналі має бути кілька варіантів ігор на всякий випадок.

Поради: як організувати свято для дітей

Кращі прості, легкі ігри та конкурси для дітей на дитяче свято, День народження: опис

Важливо: Продумуючи сценарій свята, беріть до уваги вік дітей. Цей критерій буде вирішальним на вашому торжестві. Малюки до 3 років, дошкільники, школярі, підлітки — інтереси у дітей цих вікових груп різні.

Читати далі... 

Активні ігри в приміщенні

Пропонований список активних ігор у приміщенні далеко не повний: Ви можете вигадати власні модифікації цих забав залежно від особливостей аудиторії й побажань Ваших маленьких підопічних.

Ну ж бо, наздожени!

Ця весела й цікава гра прекрасно підходить для дітей середнього й старшого дошкільного віку. Вона призначена для розвитку рухових навичок й уміння домовлятися, уваги й пам'яті, уміння співпрацювати з товаришами. Брати участь у ній може необмежена кількість дітей (від 10 до 25 осіб). З числа гравців вибирається ведучий, інші ж учасники вишиковуються в шеренгу один за одним. Ведучий рахує до п'яти, після чого перший та останній гравці з шеренги вибігають зі своїх місць, останній намагається наздогнати першого. Той, кого наздогнали, вибуває з гри. Виграє той учасник, який залишиться невпійманим останнім. У другому турі можна змінити правила, щоб перший у шерензі наздоганяв останнього.

Грибники

Цю гру можна використовувати навіть у наймолодших групах дитячого садка. Для її проведення знадобляться грибки з тканини, пластмаси, паперу та ін., а також кошики для їх збору. По підлозі треба розсипати в довільному порядку гриби, вибрати декілька гравців і роздати їм кошики. За командою ведучого діти починають збирати гриби в кошики. Перемагає той, хто за певний період часу зібрав найбільшу кількість грибів. У цю гру можна грати командами, а гриби можна замінити будь-якими іншими фруктами або овочами, залежно від пори року. Тоді ця забава стане відмінним доповненням до знайомства дітей зі світом рослин та оповідань про польові роботи.

Читати далі...

Коли дитині потрібен логопед?

 

     Існує думка, що до логопеда потрібно звертатися тоді, коли дитина досягне шестирічного віку та буде йти до школи, а до цього часу вона ще не «виговорилася». Насправді, чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість порушень мовлення мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвитком або особливостями будови артикуляційного апарату чи  кори головного мозку. Існують вади, які ефективно можна виправити лише до певного віку. Якщо термін пропущено, то проблему вирішити буде набагато важче та знадобиться більше часу, щоб виправити ваду або ж звести її до мінімуму.

 Мова, особливо в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовні норми. Наскільки правильно і добре буде розвиватися мова в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкування з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, але простою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати батьків, і зовсім скоро мова дитини буде наповниться  тими словами і зворотами, які мама й тато використовують у повсякденному спілкуванні.
 На мовний розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів. Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячої мови є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда.
Отож, до спеціаліста потрібно звернутися, якщо…

• У 7-8 місяців малюк не розуміє звернену до нього мову: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама? Де тато?»

• В 1 рік малюк не вимовляє 8-10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах».

• Отоларинголог встановив зниження слуху.

• Невролог виявив відхилення в тонусі м’язів.

• Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку — при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння.

• Є розщелина піднебіння, губи («заяча губа», «вовча паща»).

• Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи: верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.

• У 2 роки дитина не розмовляє окремими словами.

• У 2,5 роки немає елементарного фразового мовлення — у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2-3 слова. Хоча б, «дай пі» (дай пити), «тато бі» (тато поїхав).

• До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук, тук-тук».

• У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення — під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.

• До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляційного апарату. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці 5 секунд.

• Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» — «афон».

• Після 3 років малюк не вживає найбільш прості граматичні конструкції (число, рід, відмінок …).

• До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади і слова. Наприклад: мишка-миска, гілка-білка.

• Дитина просовує язик між зубами.

• Не цікавиться навколишнім, не задає запитання.

• Дитина говорить «на ніс», гугняво.

• Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.

• Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі — близько 2000 слів), вона не може запам’ятати віршики, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі «складними» звуками – ще норма)

• У 4,5 роки не сформована звукова сторона мовлення — не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно.

• Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки.

• Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.

• Якщо в 5-6 років все ще є проблеми зі звуковимовою, в т.ч. з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми словами сюжет на картинці, або допускає грубі помилки при побудові речень (при цьому допускаються помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).

 

Пам'ятка "Як контролювати емоції"

 

Емоційний інтелект (EQ) – це не лише емпатійні здібності педагога. Це, передусім, розуміння своїх емоцій і емоцій дітей, батьків, колег; уміння використовувати свої емоції як ресурс для прийняття рішень, професійно-педагогічної взаємодії.

  Усвідомлення своїх емоцій вимагає практики. Існує низка кроків, які допомагають підвищити емоційну самосвідомість та покращити здатність розуміти та контролювати власні емоції.
   Якщо емоція виникла в певний момент - це означає, що в оточуючому середовищі або в структурі нашого «Я» потрібні зміни. Емоційний інтелект відповідає за те, як особистість трактуватиме цей сигнал, як трансформує і що буде далі робити.
Крок 1. Від емоції потрібно відсторонитись, типу не «мені дискомфортно», а «я відчуваю дискомфорт» – конкретизація від імені власного «Я».
Крок 2. Наступний етап – практична робота – робота з емоцією в різний спосіб (арт-терапія, психодрама, вербалізація, візуалізація, танцювально-рухова терапія), фокусування її в тілі.
Крок 3. Наступний етап – дослідницька робота – за типом «що я відчуваю – де емоція відображається – що за нею стоїть – що я хочу насправді» (при цьому важливим є конкретизація ознак емоції – яка ця емоція: слизька, вогка, пекуча тощо).
     Відпрацювавши декілька разів цю схему – мислення особистості починає працювати по-іншому, починає ставати гнучким і ефективним для самовдосконалення.
    Отже, для розвитку власного емоційного інтелекту вам достатньо навчитися аналізувати власні емоції і намагатися їх контролювати, або спрямовувати в потрібному напрямку. 

Види засідань педагогічної ради

 

Пам'ятка

 

	Вид засідання	Особливості проведення засідання
За спрямуванням	Науково-педагогічне	Обговорюють питання підвищення науково-теоретичного та методичного рівня організації освітнього процесу; впровадження новітніх методик, технологій, перспективного педагогічного досвіду в роботу навчального закладу
	Психолого-педагогічне	Розглядають досягнення психологічної та педагогічної науки, спрямовані на вдосконалення освітнього впливу на дітей, поліпшення стосунків між учасниками освітнього процесу
	Тематичне	Аналізують рівень володіння та застосування педагогічними працівниками методик навчання та виховання відповідно до Базового компонента дошкільної освіти як Державного стандарту дошкільної освіти України, а також відповідність умінь і навичок дітей їхньому віку
	Проблемне	Обговорюють питання реалізації певної науково-методичної проблеми у роботі навчального закладу. Розробляють концепцію розвитку навчального закладу згідно з обраною темою
	Підсумкове	Підбивають підсумки навчального року, літнього оздоровлення, досягнень у розвитку дітей тощо. Розглядають питання готовності дітей до шкільного навчання
	Настановне	Планують роботу навчального закладу на перспективу, визначають завдання педагогічного колективу, затверджують плани роботи. Визначають режим роботи навчального закладу. Обирають науково-методичну проблему та визначають термін (строк) її розв'язання
	Комбіноване	Розглядають різні питання, зокрема дотримання вимог нормативно-правових актів; розроблення і затвердження річного плану роботи навчального закладу; щодо підсумків роботи за певний період; здійснюють перспективне планування; аналізують проблеми навчання, виховання та розвитку дітей, визначають шляхи їх розв'язання; обговорюють результати роботи педагогічного колективу щодо виконання конкретних завдань; розглядають актуальні наукові дослідження та перспективний педагогічний досвід із метою їх упровадження
За терміном	Планове	Проводять згідно з планом роботи навчального закладу на навчальний рік
	Позапланове	Проводять за потреби з метою виконання оперативних завдань (наприклад, щодо питань державної атестації навчального закладу)
За формою організації ю органі За формо	Традиційне	Проводять згідно з порядком денним засідання педагогічної ради, чітко дотримуючись регламенту
	Нетрадиційне	Проводять у формі ділової гри, конференції, круглого столу, презентації, творчого звіту, дискусії, диспуту, дебатів, аукціону ідей, колоквіуму, конференції, методичного дня, педагогічного консиліуму тощо
	Модифіковане	Проводять за моделлю традиційного засідання педагогічної ради, використовуючи методи активізації педагогів під час їхніх доповідей, виступів та дискусій (наприклад, педагогічні ребуси, ситуативні завдання, моделювання, роботу в парах, трійках)

Ефективність роботи педагогічної ради навчального закладу та результативність її засідань залежать не лише від того, наскільки ґрунтовно і грамотно підібрані та сформульовані питання, винесені на її обговорення, а й від уміння голови педагогічної ради проводити такі засідання.