Коли дитині потрібен логопед?

 

     Існує думка, що до логопеда потрібно звертатися тоді, коли дитина досягне шестирічного віку та буде йти до школи, а до цього часу вона ще не «виговорилася». Насправді, чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість порушень мовлення мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвитком або особливостями будови артикуляційного апарату чи  кори головного мозку. Існують вади, які ефективно можна виправити лише до певного віку. Якщо термін пропущено, то проблему вирішити буде набагато важче та знадобиться більше часу, щоб виправити ваду або ж звести її до мінімуму.

 Мова, особливо в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовні норми. Наскільки правильно і добре буде розвиватися мова в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкування з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, але простою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати батьків, і зовсім скоро мова дитини буде наповниться  тими словами і зворотами, які мама й тато використовують у повсякденному спілкуванні.
 На мовний розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів. Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячої мови є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда.
Отож, до спеціаліста потрібно звернутися, якщо…

• У 7-8 місяців малюк не розуміє звернену до нього мову: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама? Де тато?»

• В 1 рік малюк не вимовляє 8-10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах».

• Отоларинголог встановив зниження слуху.

• Невролог виявив відхилення в тонусі м’язів.

• Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку — при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння.

• Є розщелина піднебіння, губи («заяча губа», «вовча паща»).

• Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи: верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.

• У 2 роки дитина не розмовляє окремими словами.

• У 2,5 роки немає елементарного фразового мовлення — у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2-3 слова. Хоча б, «дай пі» (дай пити), «тато бі» (тато поїхав).

• До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук, тук-тук».

• У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення — під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.

• До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляційного апарату. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці 5 секунд.

• Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» — «афон».

• Після 3 років малюк не вживає найбільш прості граматичні конструкції (число, рід, відмінок …).

• До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади і слова. Наприклад: мишка-миска, гілка-білка.

• Дитина просовує язик між зубами.

• Не цікавиться навколишнім, не задає запитання.

• Дитина говорить «на ніс», гугняво.

• Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.

• Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі — близько 2000 слів), вона не може запам’ятати віршики, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі «складними» звуками – ще норма)

• У 4,5 роки не сформована звукова сторона мовлення — не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно.

• Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки.

• Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.

• Якщо в 5-6 років все ще є проблеми зі звуковимовою, в т.ч. з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми словами сюжет на картинці, або допускає грубі помилки при побудові речень (при цьому допускаються помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).