Народні ігри

 

Українські народні ігри

«Гуси»

Діти вибирають з-поміж себе двох – матку і вовка. Матка жене всіх останніх учасників, своїх дітей, у поле, а потім, усівшись на певній віддалі, за лінією, яка називається городом, кличе своїх дітей:

-         Гуси, додому!

-         Задля чого?

-         Вовк за горою.

-         Що він робить?

-         Гуси скубе.

-         Які?

-         Сірі, сірі!

Гуси волохаті,

Тікайте прямо до моєї хати!

 

Гуси біжать в город, а вовк перебігає їм дорогу і намагається кого-небудь зловити.

Коли вовк зловить за лінією, то його гуси б`ють крилами, і пійманого за лінією гусеняти він не бере до себе ; пійманий же на шляху до городу забирає і садовить їх усіх разом.

 

Гра продовжується доти, поки вовк не переловить усіх гусей.

«Подоляночка»

Діти беруться за руки і водять хоровод. Вибирають подоляночку. Всередині кола вона робить усе, про що мовиться у пісні:

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона стояла, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку,

Та й візьмися в боки,

Та й піди у скоки,

Та й піди у скоки,

Підскоч до гаю, бери дівча скраю.

Подоляночка вибирає когось із кола, стає на його місце, і гра продовжується.

 

«Сірий кіт»

Гравці стають в ряд, один за одним, беруть один одного за пояс і ходять у різному напрямку : і прямо, і колом, і в`ються. В цей час між одним з гравців – сірим котом який стоїть першим і водить усіх, - і тими що стоять у ряду за ним і звуться мишами, відбувається такий діалог:

-         А є миші в стозі?

-         Є!

-         А не бояться кота?

-         Ні !

-         Ой як кіт поворушить,

-         То всіх мишей подушить!

 

З цими словами всі розбігаються, кіт ловить мишей : кого зловить, той стає котом.

 

Гра починається спочатку.